Welcome to the home of kino-fogol.kiev.ua

Отаке кіно

Таке зараз у мене кіно що ніяк не зберуся я у кіно сходити. От, скажімо, саме зараз - зараз майже дев'ята вечора у неділю - а що за вихідні зроблено корисного? А нічого! Якщо й кіно дивився, то тільки по телевізору - яке там по телевізору кіно?!

Дідько б вхопив би мене з моїми лінощами! Нехай навіть і по телевізору, але все одно ж писати про кіно ліньки - не те щоб писати про кіно, а просто писати. От, скажімо, подивився я сьогодні аж два цікавих кіна, про які одразу ж захотілося написати - і що? Може сів я і одразу ж написав щось - хоч щось? Але ж ні! Граюся з цим дурним комп'ютером як маля якесь, а діла - квит. Добре, напишу, що пишеться...

Отже, побачив я сьогодні кіно, яке давно вже дуже хотів подивитися, але усе ніяк якось не траплялося мені. Взагалі-то це навіть не просто кіно, а друга частина - сіквел - однієї дуже гарненької комедії, яку я бачив вже багато-багато разів, а от продовження постійно мене уникало. Але, нарешті, я його таки спіймав.

Мова йде про комедію "Перлина Нілу", яка є продовженням іншої комедії "Роман з каменем". Спробував було я назвати ці комедії романтичними, але передумав. Спробував було назвати пригодницькими, але знову ж таки передумав. Хоча, звісно, щось від обох цих кіножанрів у обох цих фільмах є.

Але зараз прийшла мені в голову думка не про кіножанр, а про іншу особливість подібного кіно. А саме: зображення у подібному кіно таких собі "тубільців". Тобто населення тієї країни, у якій відбуваються пригоди головних героїв. Країни міфічної або не дуже - міфічної з точку зору співвіднесення цієї "міфічної країни" з будь-якою країною, так чи інакше реально існуючою на цьому світі. І цікаво мені стало: чи справді американці так уявляють собі увесь світ, як вони самі собі й усьому світові показують це у своєму кіно? Чому це питання особливо цікаве саме зараз? Ну, розумієте, у нас тут, на Україні, саме вибори, вибори Президента, і напевне що хтось з американців якось там спостерігає за ними і щось про них - тобто про нас - думає. І якщо ви гадаєте, що питання це дуже просте і взагалі не варте уваги, то на мою нескромну думку ви глибоко помиляєтеся. Щоб вас трохи переконати у важливості цієї думки раджу вам переглянути комедію "Перлина Нілу" і замислитися: а чи не думають шановні янкі про нас з вами так само, як про тих міфічних чи не дуже міфічних "африканців"?

Насправді ж спочатку, тобто ще під час перегляду фільму, мене почало відверто дратувати ставлення американців до людей "третього світу", як до людей нижчих за себе з будь-якої точки зору - набагато менш цивілізованих, наприклад. Тобто американці уявляють собі світ так: ось є багаті, цивілізовані, вдоволені собою та власним становищем Сполучені Штати Америки, у яких люди мають освіту, займаються своїми справами, "роблять бізнес", і, зрештою, просто собі живуть - а ось є увесь інший світ, який так чи інакше, більше чи менше, але не такий освічений, не такий багатий, не такий цивілізований, не такий розумний врешті решт, як самі Штати. Ви тільки погляньте: в них же що не кіно про інші країни, так обов'язково висловлюється така думка!

Ні, ніхто не заперечує, що "неамериканців" американці нерідко зображають добрими, чуйними, відвертими... безпосередніми... Але пробачте! Оця сама "безпосередність" має мати якусь межу, за якою стоїть вже відверто зневажливе ставлення до інших людей! І ці янкі таки й справді саме так і відносяться до інших людей у своєму кіно: вони їх зневажають і не вважають рівнею собі! Вони можуть казати у своєму кіно про рівність людей, але насправді це звучить у трохи іншому аспекті: "Дивіться: ви, люди, такі самі як ми, американці, і кожен з вас також може бути одним з нас. Але до того ви - не американці, і ви маєте самі розуміти своє становище і будь-що прагнути змінити його на краще, прагнути стати американцями!" І несподівано я сам собі усвідомив, що ці бідолашні американці скоріше за все так само вважають і мене, пересічного українця, людиною можливо й доброю і зовсім навіть непоганою, але, незаперечно, дикуватою, аж надто простуватою, ймовірніше за все неосвіченою, та й взагалі такою собі інфантильною, нездатною до нормального сприйняття "усіх благ американської цивілізації". Бо ж вони показують у кіно "неамериканців" саме такими, то чому ж їм вважати й мене, так само "неамериканця", хоч у чомусь рівним їм самим?

Не знаю навіть чи хвилює мене чи ні. Напевне таки що хвилює. Чому? Тому що моя особиста думка про новітню Америку відверто погана і відверто гіршає з кожним днем. І мені відверто начхати на те, що мене б не мала хвилювати чиясь там думка про мене. Ні, мене вона обов'язково має хвилювати і вас також, позаяк Америка наразі є так чи інакше наймогутнішою країною світу і її ставлення до інших країн призводить до усім відомих наслідків. Якщо хтось не розуміє про що я кажу, то ось вам простий факт: у Іраку не знайшли ані зброї масового знищення, ані промисловості для її виготовлення. Але ж Америка переконала увесь світ у тому, що вона там є? А чому це їй так легко повірили навіть самі американці? А може саме тому, що у своєму кіно вони увесь час показували тих іракців не інакше як людьми нижчими за себе, за янкі? Людьми, які живуть вочевидь не таким життям як вони, янкі, і тому живуть цілковито неправильно. А яка країна буде наступною?

Знаєте, увесь отой напівміфічний світ "начебто арабської країни", що його так яскраво показано у звичайнісінькій комедії "Перлина Нілу", є на диво прозорим прикладом уявлення американців про Ірак: така собі країна у африканській чи азіатській пустелі, пісок та каміння, варварські міста, варварського вигляду "борці за свободу", картинного вигляду диктатору і взагалі незрозумілого вигляду вожді пригнобленого народу - адже саме так і уявляють собі пересічні американці той самий Ірак? Адже саме так показують його по телевізору? Адже саме тому не викликає великого сумніву думка про те, що така країна неодмінно потребує втручання Всесвітнього Поводиря Великої Демократії? І чи справді слід відмахуватися від такого зображення будь-якої країни навіть у простому розважальному кіно?

Моя особиста думка: не варто! От, скажімо, подивиться пересічний янкі подібне кіно про Україну, а назавтра йому повідомлять, що вибори президента в Україні не пройшли демократичним шляхом і тому українська демократія потребує негайної допомоги від відважних вояків-янкі - чи стане він, пересічний янкі, сумніватися у реальній необхідності такого кроку? Адже він вважає мене і мою країну ледь не дикунами (чому, власне, "ледь не"?), які невідомо звідки дістали якусь зброю і загрожують як собі, своєму народові, так і іншим народам взагалі і йому, пересічному янкі, зокрема. Що він, зрештою, знає про мене, про мій народ та про мою країну? І звідки він може хоч щось це щось дізнатися? Зі свого американського кіно? Гм! То може таки не варто як особисто мені, так і, наприклад, вам, закривати очі на таке ставлення до нас з боку будь-кого іншого?

Так, я можу легко пробачити полякам їхнє бачення українців у фільмі "Вогнем і мечем" - зрештою, вони, поляки, прожили поряд з нами і разом з нами, українцями, вже не одну сотню років і всякого було і навіть у такому дещо іронічному ставленні, як от у тому "Вогнем і мечем", повага таки є - очевидна, щира, належна. І ображатися як українцеві на той самий "Вогнем і мечем" у мене немає ніякого ані приводу, ані бажання. А от чи маю я ображатися на зневажливе ставлення американців у кіно навіть не про українців, а про якихось відверто мені далеких і відверто мені невідомих народів - саме це питання мене зараз хвилює. І відповідь на нього в мене поки що така: ображатися нема сенсу - як відомо, на хворих не слід ображаються. Але брати до уваги подібну думку про мене, про мою країну та про мій народ слід - навіть незважаючи на те, що ця думка і не про мене, і не про мою країну, і не про мій народ. Бо вже давно і вже добре відомо: традиційна українська "хата скраю" ніколи не буває і сьогодні зневажають когось у кіно, а завтра вже зневажають його у житті, а тебе самого - для початку у кіно. Тому пропоную так чи інакше протистояти подібному ставленню до будь-яких народів у будь-якому кіно, висловлюючи прямий протест проти такого кіно, або ж працюючи задля відновлення рівноваги, викриваючи невідповідність та неповагу до інших народів у подібному кіно.

Що ж, цілком очевидно, що "Перлина Нілу" потребує таких дій. Тому, гадаю, окрема рецензія з серйозним ставленням до, здавалося б, несерйозного кіно зовсім не буде зайвою. Але це вже не сьогодні...

Про кино обзоры
Date Created: Thu Jun 9 21:42:13 2016