Welcome to the home of kino-fogol.kiev.ua

Твої руки на моїх стегнах (Laisse tes mains sur mes hanches)

Якось увечері під час чергового кінофестивалю "Молодість" я потрапив на французьку комедію (заплативши трохи за таксі, а потім, вже відчутно більше, власне за квиток - чого це вони такі недешеві?!).

І мені сподобалося! Це були "Мої руки на твоїх..." - тут я дещо вагаюся щодо перекладу, бо варіантів щонайменше два: або ж "на стегнах", а може й "на сідницях" - хто їх зна, тих французів?

"Мої руки" і так далі - це не що інше, як слова з популярної там у Франції французької пісеньки, а зовсім не те, про що ви (а може й я) подумали. Фільм розповідає історію про невеличкий відрізок життя жінки, коли вона вже перестає бути матір'ю, і залишається просто жінкою. Онуків ще нема, тому немає на кого спрямувати таку звичну вже турботу, немає кому "готувати картоплю з куркою", немає за кого хвилюватися о другій ночі. Ні, не сталося нічого страшного - просто власна мала виросла і саме перетворюється з дівчини на жінку. Процес природній і колись сама мати також відчувала ту "любовну жагу". Колись, років 20 тому. То може відчути її знову?

Так-так, роки вже не ті. Але хто сказав, що у 40 жінка перестає бути жінкою? Так, може для нашого, рідно-містечкового менталітету це здається трохи дивним: "Здуріла баба!" Але йдеться не про нас, а про трохи західніші місця, де жінка цілком здатна забезпечити сама себе і не перейматися наявністю чи відсутністю шматка хліба, помешкання, або ж черевиків за 650 євро. Тому й цікаве таке кіно: на якісь півтори-дві години дозволяється зазирнути у справжнє життя, реальне, не вигадане "талановитим" Голівудом задля нашої розваги та задля власного збагачення. Та й Європи усе таки ближча та зрозуміліша, ніж Сполучені Штати. Мені, наприклад...

Але, як виявилося, не тільки мені. Бо Синій Зал "України" того вечора, незважаючи на квитки за 30 та 40 гривен, був майже повний, чого не скажеш про Червоний, у якому саме йшов останній сеанс "Поганих хлопців 2". Так, я розумію, що у нашого київського "бомонду" зазвичай знайдуться зайві 30-40 гривен, щоб отримати справжнє задоволення. Але ж, наприклад, на фестивалі бельгійського кіно не було так багато людей? Хоча, з іншого боку, бельгійське кіно показували у двох залах та у двох форматах: з російськомовним закадровим перекладом у Червоному, та з англомовними субтитрами у Синьому. А я ходив саме на останні, бо так, звичайно ж, цікавіше і... Просто якось справжніше: кіно не тільки дивишся, а ще й слухаєш саме оригінальною мовою - так ще відчутніший ефект "споглядання за справді іншим світом".

До речі, "Мої руки на твоїх..." йшли з російськими субтитрами, що чомусь виявилося більш важко для розуміння, аніж англомовні субтитри до бельгійського кіно. Напевне, відчутно не співпадає ритм мовлення, тому на читання я витрачав значно більше уваги, що все таки додало малесеньку ложечку дьогтю.

Трохи згодом геть випадково я натрапив на цей фільм на віртуальних полицях інтернет-магазину "Озон" і вирішив придбати диск. А потім якось навіть показав це кіно батькам. Спочатку, звісно, їм не подобалося - ну, знаєте, "буржуї" і все там таке, "елементи солодкого життя" - але потім нічого, втягнулися, дивилися з певним інтересом і, схоже, проблеми і переживання французької жінки, такої далекої за всіма порівняннями від їхнього власного життя, і їм видалися не такими вже й далекими і цілком зрозумілими. От саме за це я й люблю справжнє "просто кіно".

Про кино обзоры
Date Created: Thu Jun 9 21:42:13 2016