Welcome to the home of kino-fogol.kiev.ua

Нестерпна жорстокість

Трохи дивне кіно залишає після перегляду дещо протилежні почуття. З одного боку - пристойна комедія, у багатьох місцях справді смішна, а з іншого - нестримне здивування та втомленість від чергової поверховості та якоїсь недоконаності побаченого. І наче й смішно, але за душу чомусь не чіпляє, від чого залишається прикре відчуття що тебе знов обдурили.

Так, Джордж Клуні у ролі успішного адвоката виглядає досить яскраво - ну зовсім як той Біг-Мак у всесвітньо відомому ресторані американського походження. Гарний, розумний, жвавий чоловік - жива реклама ідеалу багатого американця. Так само, як Кетрін Зета-Джонс здається живою рекламою ідеалу американки. Ну добре, то й робили б собі комедію! Але до чого тут ще й якась "мораль"?! Знову якась "американська мораль"!

Так, напевне не тільки американці замислюються над великою проблемою сенсу життя, над тим, навіщо їм потрібен увесь цей успіх, потрібні усі ці гроші, будинки, машини і усе таке інше, і чи немає у житті чогось іншого справді потрібного та справді справжнього? Мені такі думки зрозумілі - тут я цілком згоден з героями фільму. Але навіщо знову показувати це якимось таким дивним чином, наче ці думки - це щось хворобливе, щось таке, що свідчить про особисту слабкість? У бідних американців настільки зріс цензурний тиск, іменований словом "політкорекстність"? А дуже схоже саме на те!

Бо, незважаючи на комедійність багатьох епізодів, почуття у фільмі видаються аж надто несправжніми - ну зовсім як той Біг-Мак у всесвітньо відомому ресторані американського походження: наче усе яскраво і навіть смачно, але чомусь настільки нещиро, що інколи простий шматочок оселедця з цибулею видається незрівнянним шедевром у порівнянні з цим "продуктом над цивілізації". Особливо приголомшує кінцівка фільму, коли вже з деяким роздратуванням спостерігаєш за "нібито коханням" двох "надуспішних дітей американського образу життя", яке несподівано виросло на заплутаних теренах одного з китів Великої Америки - американської судочинної системи. Остання сцена з цілуванням через стіл переговорів (ви ж не думали, що фільм закінчиться чимось іншим?) ставить тверду масну крапку на усіх симпатіях до героїв Клуні та Зета-Джонс, а також до їхньої гри у цьому фільмі, бо нічим виділити їх так і не вдається: Клуні як завжди просто Клуні, а Зета-Джонс дуже схожа на саму ж себе у "Улюбленцях Америки" - зовсім невиразні вони тут.

Зате другорядні ролі у цьому кіно таки й справді радують око та не дають сподіванням на отримання гарного настрою остаточно звестися нанівець. Звичайно ж, навіть на думку не спадає назвати "другорядним актором" Джефрі Раша, який за лічені хвилини відведеного йому екранного часу забирає ледь не половину усієї комедійності фільму: "До нас несподівано завітав мийник басейнів?! Але ж в нас немає ніякого басейну!" Або ж Біллі Боб Торнтон, що грає актора телесеріалів, який у свою чергу грає чергового заможнього чоловіка героїні Зета-Джонс (ну от я й повиказував усі "непередбачувані сюжетні виверти"). Гарненький барон Клаус фон Есті у виконанні Джонатана Хадарі (а, то виявляється ще не всі) також дає можливість без зайвого головного болю досидіти до фінальних титрів.

Загалом, досить непогане кіно для легкого спокійного вечірнього відпочинку. Дивитися на широкому екрані має сенс лише у тому випадку, якщо на такому ж екрані немає нічого кращого, або ж ви аж надто полюбляєте самі кінокампанії. Від гарного відеозапису з пристойним дубляжем ви зовсім нічого не втратите, а то й навіть навпаки отримаєте затишну годинку на м'якій домашній канапі без усього цього кагалу глядачів, таких гострих на язик, та не на розум. У власну відеотеку сам я це кіно не узяв би, але якщо ви полюбляєте "романтичні комедії з гостринкою", то вам обов'язково сподобається. Тільки дуже прошу вас не надто замислюватися над цією "Жорстокістю", бо нічого такого "жорстокого" у ній нема, а лише заб'єте собі голову черговою "показовою американською мораллю". Отже, веселого вам перегляду!

Про кино обзоры
Date Created: Thu Jun 9 21:42:13 2016