Welcome to the home of kino-fogol.kiev.ua

Хроніки Нарнії: Принц Каспіан

Якщо перша половина фільму виглядає навіть цікаво, але все одно в біса по дитячому наївно, то друга половина аж до самого кінця звалюється вже у абсолютний абсурд в усіх без винятку моментах. Ну, хіба що, губастенька дівчинка як-там-її-звуть таки поцілувала принца Каспіана - по дорослому, у губи, як личить дівчині зі звабливими пухкенькими губками. В усьому іншому ключове "не вірю" висловлють самі дітлахи: "Знати б, чи помреш ти й удома, якщо тебе вб'ють тут." А от Нео у "Матриці" знав. Тому бився на смерть - і це було справжнє. А от герої "Володара Каблучок" взагалі жили і билися також на смерть у своєму світі. І навіть незважаючи на віртуальність Матриці вона все одно була настільки незрівнянно справжнім світом, що у порівнянні з нею ця Нарнія ну просто легкий сон чи така собі дитяча гра, у яку насправді не так важливо чи виграєш ти, чи програєш, і чи взагалі гратимеш. Звісно, амбіції через край: "А у Нарнії я був королем!" (к) - але з тим самим успіхом він міг би сказати те ж саме про якусь комп'ютерну гру, що сьогодні такі популярні.

Казати хоча б щось про якісь там "битви" взагалі не виходить: жалюгідно просто спостерігати битву, яку виграють методом "бога з машини" - та й то його поява виглядає настільки неприродньою, що навіть стародавні греки, певно, образилися би на таке порівняння з їхнім театром. Воно, в принципі, може й видовищно, але настільки безглуздно, що цілісінький фільм не покидає відчуття, що на сцені геть усі герої знаходяться геть випадково і цілковито розгублено намагаються щось там іпровізувати - а то й не намагаються взагалі. Ну, перша половина ще кой як, але коли діло доходить до активних дій - "тушитє свєт!" (к)

Релігійні підтексти, як такі і є, бо я щось у їхніх постійних "вірю - не вірю" та "чого ви до мене не прийшли одразу" аж геть заплутався із враженням що просто дурять і самі толком не знають як би його таки надурити - тож релігійні підтексти виглядають так само як і усе інше: "не приший кобилі хвіст". Знаєте, блін - прийшов лев і усіх розсудив - круто! Чого він, маючи таку силу, звиняйте за вираз, мудохався стільки з тією відьмою у першій частині - стає геть незрозуміло. Так само незрозуміло, чого він такий гордий, що не міг сам прийти на допомогу, а його треба було чемно кликати, про всяк випадок ризикуючи життям - а то ще не прийде. Як вони там взагалі без лева живуть самі собою? Поява лева і його "розборки" просто добивають вже до цілковитого абсурду "ефект несправжньості" і зводять до нуля роль кожного окремого персонажу: чи билися, чи не билися, чи померли, чи не померли - прийшов лев і усе залагодив як треба. У чому тоді їхній сенс життя взагалі - питання відкрите - певно це і є те саме ключове питання релігійних акцентів цих "Хронік Нарнії".

Цитуючи класика, а також наводячи аллюзію на остогидлі вже геть "релігійні підтексти", хочеться сказати лише одне: "Не вірю!" (к)

P.S. Але на один раз подивився в прицнипі з цікавістю. Дивитися можна - але воно таке гнітюче-безглузде і вражаюче непереконливе, що післясмак після перегляду на вашому сумлінні - я ж бо попереджав.

Про кино обзоры
Date Created: Thu Jun 9 21:42:13 2016