| Розшукується такий собі логотипчик... |
|
| ПРО КІНО... | Що тут нового | Що тут цікавого | Усі фільми... |
Режисер: Роб Коен. У ролях: Він Дизель, Пол Уокер, Джордана Брюстер, Мішель Родрігес. США 2001. 106 хвилин.
Ото кіно! Ні, хлопці, то таке кіно, що переглянувши його ви разом забудете про комп'ютери та балачки з дівчатами у чатах. Бо комп'ютери - то таке, то - дитячі забавки! А от у американців є зовсім доросла забавка: їхні американські божевільні перегони.
А чи ви знаєте, що американці - народ прямолінійний. І перегони в них також прямолінійні. Тобто беруть вони широченький шлях, чи то вулицю яку-небудь, чи то пустелю, стають рядка і голосно деренчать своїми страшенно могутніми моторами. Тобто не своїми моторами, а моторами своїх страшенно могутніх машин. Але це ще не все, звичайно ж. Бо потім за змахом руки арбітра, чи то за зеленим сигналом світлофора, вони щосили тиснуть на педаль акселератора, голосно брязкотять перемикачами механічних коробок передач і зриваються з місця так, що, бува, передні колеса автомобіля відриваються від землі. Це вам не європейська метушня, як от у французькому "Таксі" та "Таксі 2".
Ви вже зачаровані цим описом? Вам вже подобається? Ви вже подумки награєте педаллю, примушуючи двигун гуркотіти так, щоб у дівчат в одному місці солодко мліло і вони палко жадали вас, саме вас, таких крутих хлопців на таких крутих авто? Тоді, для початку, перегляньте цей фільм і відчуйте ту атмосферу. До речі, візьміть з собою і свою дівчину. А раптом їй не до вподоби ці гуркотливі залізяки.
Отож, фільм про автомобілі. А саме про американські автомобілі. Бо у американців це своєрідний пунктик. Бо саме в Америці дороги на протязі багатьох і багатьох американських миль не мають жодного повороту. А куди їм повертати? Навкруги ж безкрая прерія. Бо саме в Америці вулиці міст перетинаються чітко під прямим кутом і все місто наче будувалося як величезний плацдарм для американських перегонів. Та що це я все про Америку?
Отож бо, молоді американці знають як отримати свою дозу адреналіну. Але, як відомо, задоволення коштує силу силенну грошей. "Так, в цю тачку потрібно вкласти тисяч 15 і вона буде літати". Що ж, можливо у самих американців курс їхнього американського долару набагато привабливіший, ніж у бабці Європі. Та скільки б там тисяч не було потрібно, а їх треба десь узяти. І, звичайно ж, їх просто неможливо заробити чесною працею в кафе та в автомайстерні. Тому потрібно узяти те, що ти найкраще вмієш, і пристосувати його до заробляння грошей не вельми чесною працею. А саме - грабунком вантажівок з дорогою електронікою. Бо вони коштує мільйони доларів. Тобто це не одна партія, а декілька. Не знаю скільки їх було, але загальна сума, здається, прозвучала: 6 (шість) мільйонів. На таку купу грошей можна придбати не тільки комплект нових надлегких амортизаторів, а й виїхати до Мексики на їхні мексиканські пляжі. Мені здається, що мексиканські пляжі - це улюблене місце для "виходу на пенсію" досить незначних американських злодіїв. Бо значні заробляють стільки, що можуть дозволити собі американського адвоката. А, як відомо, американський адвокат в американському суді зможе захистити навіть самого Диявола.
Тобто план простий: награбувати грошей і в Мексику. Звичайно ж, водіям вантажівок не подобається, що їх грабують. І вони звернулися до американської поліції з погрозою, що якщо та не розплутає цю справу, то вони, чесні американські далекобійники, самі візьмуться за зброю. Ну от як у тому анекдоті про колобка, який сидить на пеньку і погрожує: "Зніміть мене, іроди, а то сам злізу!" А ще на поліцію, в свою чергу, тисне ФБР, не даючи їм спокійно патрулювати вулиці та спостерігати за перегонами на них. Бо хто ж буде розганяти перегони до того, як вони завершаться? Навіть якщо вони незаконні. Бо то ж американські перегони, а хіба ж американські поліцейські не патріоти? Тому поліція і з'являється на "місцях злочину" лише після визначення переможця. Та ще й заздалегідь попередивши про своє наближення на своїй "поліцейській частоті", яку злодії слухають уважніше, ніж в Києві "Радіо Шансон".
Я вам ще не набрид? Я вже сам собі почав дещо набридати цією своєю писаниною. Але все таки спробую дописати.
Ви знаєте найулюбленіший метод розкриття кримінальних справ в Америці? Ні? Ви що, ніколи не бачили американське кіно? Та це ж й козі зрозуміло: для того, щоб розплутати справу та виявити злочинця, потрібно впровадити в підозріле середовище свою людину. Щоб та втерлася в довіру і щоб злодій сам, у запалі душевного смутку, розповів їй: "Ти знаєш, а я краду телевізори. Хочеш отримати свою частку?"
Отож бо, для розкриття справи потрібні новеньке авто з деякою кількістю причандалів вартістю у якісь там десятки тисяч доларів та гарний парубок на місце гонщика. Парубок бере машину, вступає у змагання з найкрутішим хлопцем світу вуличних перегонів (який, власне, й підозрюється у пограбуваннях вантажівок), спалює машині двигун, намагаючись перегнати того самого найкрутішого хлопця, потім врятовує його від поліцейських (на тій самій машині зі спаленим двигуном), потім машину остаточно добиває зграя якихось азіатів на мотоциклах (які, до речі, також підозрюються у вищевказаних пограбуваннях - це, напевне, щоб заплутати глядача), і наприкінці - таксі до домівки найкрутішого хлопця - і наш парубок вже в дамках! Тобто у списку найкращих друзів ватажка та у його банді. От і все - справу на 90 відсотків розкрито!
Ну, чи щось на зразок цього. А далі вже піде якась вимучена розповідь про знайомство з членами банди - хорошими хлопцями та дівчатами, які ні в чому не винні, але стали жертвами обставин. Ну, звичайно ж - а як же інакше? Цього слід було чекати. І того, що наприкінці дехто з банди загине, і того, що майже перед фінальними титрами наш мужній парубок відпустить найкрутішого хлопця, бо то є "по поняттях". Згідно голлівудських канонів, я маю на увазі.
Ну що ж, дивитися кіно можна. Нічого занадто особливого там нема - невеличкий нарис з життя американських вуличних гонщиків, для більшого саспенсу приправлений пограбуваннями вантажівок та розслідуванням цих пограбувань. Головне слово - круті авто. Уточнення: круті американські авто - могутні, прямолінійні, тупі. Прямолінійні навіть тоді, коли потрібно звернути, щоб не розбитися об перешкоду на своєму шляху. Ну, кожному своє...
Дивіться також
Бойовик "Подвійний форсаж" (2003)
Бойовик "Потрійний форсаж: токійський дріфт" (2006)
Бойовик "Форсаж 4" (2009)