Вбити Білла. Частина 1 (Kill Bill: Vol. 1)

Ай-яй-яй, не вбили Білла, не вбили Білла, не вбили!
Ай-яй-яй, суки, Білла не замочили!

Усі критики цитують балаканину Уми Турман з тією полукровкою-самурайкою. Буцімто: "Ти ж не думала, що буде так легко?" Ну, от і я також не думав...

Фільм з'явився днів за декілька до офіційного прем'єрного показу у Києві і тихенько ліг "ганчір'яною копією" на жорсткий диск нашого сервера. Звичайно ж, цього ніколи не було, бо це протизаконно і усе таке інше, але для гарного слівця звучить непогано, ага ж? Та й кінотеатр можна було не пертися, бо було аж дуже ліньки. Отже, сів тихенько і нарешті подивився.

Нарешті, бо "гортання" фільму нічого не дало - ані бажання дивитися, ані стійкого бажання не дивитися взагалі. "Дєло било вєчєром, дєлать било нєчего", як говориться у старому дитячому віршику відомого радянського поета. Тому сів і почав дивитися.

Покривився трохи, поки автор копії щось налагоджував та намагався утримати свою камеру від хитавиці, а потім... задивився і забув. Гм! Фільм таки поглинув мене - тут нічого заперечувати! Навіть у такій вельми сумнівній якості і у такому геть ніякому "дублюванні" він зміг мене захопити і так протримати аж до самого кінця, залишивши легке відчуття розчарування від того, що все отак раз і закінчилося. Білла не вбили! Тарантіно на мило! Ума, ворушися, бо тобі треба таки вбити того клятого Білла! От Дідько! Ану подайте мені сюди Білла! Чорт забирай! Усіх на мило!

Емоцій досить чимало - дивно навіть. Таки й справді зовсім неочікувана досить добра думка про кіно. Не можу сказати, що це аж шедевр, але щось таки та вийшло - це точно! І вийшло досить непогано, бо навіть цілковита безглуздість сюжету не надто вже й муляє очі і її якось так несподівано для себе вибачаєш і забуваєш. Ну от зовсім як у любих мені "Зоряних війнах", наприклад: так, можна було б завалити гуртом усіх бідних джедаїв на тій арені, використавши якусь зброю масового знищення або хоча б примітивне бомбардування - але то ж казка! Так само й тут: безліч дурних японців-самураїв страшенно галасують та заважають одне одному, прислуговуючи не більш як "капусткою" для Умо-Турманового "ножичка" - але ж то знову ж таки казка! А хто не вірить що це казка - тому напевне що треба завітати до лікаря. Ги!

Ой, смішні люди знайшли у фільмі море крові та якусь там жорстокість. Ага, саме так і є! Там навіть хитрий мистецький хід був для підкреслення цього факту: несподівано зображення стало чорно-білим - це саме тоді, коли Ума почала "кришити капустку". Ги! Я навіть подумав спочатку, що то якийсь збій у програмному забезпеченні кодеку - буває й не таке "мистецтво". Але виявилося, що то й справді хитра вигадка хитрого Тарантіно. Не знаю я, чи була то якась там алюзія - не настільки багатий мій кіно досвід - але вийшло досить оригінально, маю визнати. Принаймні, мені точно сподобалося. Я навіть закліпав очима від несподіванки, коли Ума, кліпнувши своїми очима, повернула зображенню колір. Таки гарно вийшло - нічого не скажеш!

Ну, про щиру схематичність сюжету я вже казав. Те ж саме можна сміливо сказати й про будь-які намагання витягти з фільму будь-яку "філософію" або щось на зразок. Немає там нічого - просто величезна мильна булька - гарненька, кольорова, і - чого там?! - досить весела. Трішечки ностальгії нікому не завадить, як на мене. А мені здалося, що фільм у Тарантіно вийшов щиро ностальгічний: ну дуже жалкує дядько за минулими 70-ми (приблизно - може хтось побачив які інші часи - як на те вже пішло, то 70-ті я на власні очі й не бачив). Скількись там років (шість?) шанувальники терпляче чекали від нього "чогось такого" і от нарешті "щось таке" та мають. Не скажу що я був чи є щирим шанувальником творчості Квентіна Тарантіно, але деякі епізоди його "Кримінального Читва" мені таки відверто подобаються. Щоправда, логічності та реальності у тих епізодах набагато більше, ніж в усьому цьому вбиванні Білла, а може навіть й у двох таких вбиваннях.

З акторами у "вбивання Білла" також якісь непереливки: окрім, власне, Уми Турман відзначити, власне, нікого й не хочеться. Ну, таки щиро вразив своєю гидотністю персонаж на ім'я Го-Го, але ніяк не більше того. Усі інші актори прислуговують пласкими сірими декораціями, "капусткою" для "ножичка" Уми Турман - це навіть не хочеться обговорювати. Грає у фільмі лише вона - усіх інших потрібно просто вбити. Що, власне кажучи, Ума й робить. Ну, на те воно й "Вбити Білла".

Ну, я розумію тугу за знятим матеріалом та таки хитрий маркетинговий хід (щоправда аж до дірок заїжджений "Матрицею 2-3") з розбиванням одного аж надто довгого фільму на дві частини. Відверто скажу, що, наприклад, на "Бандах Нью-Йорку" я ледь-ледь висидів і після них у мене залишилося саме лише розчарування. Тому хід з двома фільмами вважаю не надто й цинічним або ж дурним і зізнаюся, що з деяким нетерпінням чекаю, коли ж можна бути подивитися, як та Турман продовжить вбивати Білла. Щоправда, у кінотеатр я знову ж таки навряд чи піду, бо нема чого туди йти. Дістану десь крадену версію, вмощуся зручно і додивлюся, як же воно буде "Вбити Білла - фільм 2"?

А от саундрек навіть шукати не буду - дурна справа! Бо без самого кіно з нього не вийде нічого путнього - просто набір відомих мелодій, не надто ексцентричний та цікавий навіть - мильна булька - пхе!