50 перших побачень (50 First Dates)

Писати рецензії на сучасне кіно жанру "молодіжна романтична комедія" - це досить невдячна справа. Хоча б тому, що від писанини про таке кіно не отримуєш навіть того задоволення, яке отримав від перегляду фільму. Якщо отримав. А якщо не отримав, то писати тим паче нічого не хочеться, бо ж скільки можна описувати невдоволення одним і тим самим? Щоправда, до фільму "50 перших побачень" відноситься скоріше перше, ніж друге...

Отже, "50 перших побачень", які наші кінопрокатники з якогось дива охрестили "поцілунками" - напевне, щоб еротичніше було. Фільм цілком і повністю орієнтований на аудиторію від 16 і десь до 21 року, хоча й я у свої 25 також отримав свою частку задоволення та гарного настрою. Фільм не є ні чимось аж надто видатним, ні взагалі видатним, і добре вписується у рамки жанру "молодіжної комедії". Хоча мені й здалося, що автору дуже хотілося зняти щось серйозніше, але, самі розумієте, гроші треба відпрацьовувати і цільову аудиторію задовольняти, тому фільм трохи несподівано розділяється на дві частини.

Перша частина містить у собі геть усі прикмети "сучасної молодіжної комедії" - суцільних придурків, суцільні жарти "нижче пояса", звичну вже блювотину в пику і таке інше. Напевне що цільовій аудиторії має бути смішно і вона має бути задоволена настільки, щоб без зайвої нудьги досидіти до кінця фільму і навіть порекомендувати це кіно своїм друзям. Бо ж якби фільм складався із двох других частин, то тоді було б втрачено, напевне, три чверті цільової аудиторії, а отже фільм вважався б провальним з усіма наслідками для автора.

Бо ж друга частина порівняно з першою майже не містить у собі сумнівного гумору, а виглядає напрочуд романтично і навіть мило - зовсім як старі добрі романтичні комедії таких вже неблизьких 80-х та 90-х років минулого вже століття. Бо ж друга частина дозволяє порівняти себе з головним героєм, замислитися, та спробувати поставити себе на його місце: а як би я вчинив у подібній ситуації?

Мушу визнати, що законно присутній хепіенд виявився для мене дещо несподіваним, досить оригінальним і просто якимось справжнім і природнім, на противагу усім цим "жартам" у першій частині фільму. Та й актори час від часу змушували повірити у те, що це не кіно, а просто справжня історія про справжнє життя і про справжніх людей. А це, зауважу, вдається далеко не кожній сучасній молодіжній романтичній комедії. Тому з чистою совістю можу порекомендувати цей фільм для перегляду як у кінотеатрі, так і вдома на відео, але ні в якому разу не поодинці і не компанією, а дуже інтимною парою.

Приємного вам перегляду!

P.S. Доречі, це один з дуже небагатьох фільмів з Адамом Сендлером, у яких особисто мене він не дратує і просто гарно грає гарну роль. Можливо це навіть єдиний такий фільм. В усіх інших такого тупоголового ідіота як Адам Сендлер ще треба пошукати - Джим Керрі хоча б клоун, а Сендлер - просто "тупий янкі". У цьому відразливому переліку "50 перших побачень" - примне і несподіване виключення.

США, 2004, комедійна мелодрама
Режисер: Пітер Сігал
У ролях: Адам Сендлер, Дрю Беррімор, Роб Шнайдер, Шон Естін, Лусія Страс, Ден Эйкройд, Емі Хілл, Аллен Коверт