Якщо чесно, то я йшов дивитися цей мультик (не бреши! ти взагалі пішов дивитися його випадково, отримавши добрячого прочухана від малої і не знаючи куди себе подіти!) аж з двома різними попередніми думками. З одного боку, продовження старої історії - нехай навіть це був би її "приквел" (один з, ага) - все це вимагало чогось ще кращого, ніж вже було, або, принаймні, чогось такого ж самого, тільки більше. Тобто "про інше". Тобто з одного боку сподівання були на краще. З іншого ж - ніяких таких особливих сподівань побачити щось таке, що було у "Шрекові" ще самому першому - нічого такого не було. Не можна увійти в одну й ту саму річку двічі, увесь час намагаючись уявити, буцімто і річка - та сама, і ти сам - ще той самий, який був ще до самого початку. А про четвертий раз - що вже й казати!
Але пішов і подивився, хоча, як ви вже знаєте, і не збирався. І скажу чесно: незважаючи навіть на похмурий настрій мій того вечора - не зачепило. Настрій анітрохи не вплинув, бо ж, зазвичай, гарне кіно - а сучасні мультики з усією впевненістю можна відносити саме до "кіно" - гарне кіно якраз і служить для того, щоб поганий настрій перетворити на скупу посмішку, і щоб на душі стало трохи легше.
Так, таки полегшало, але трапилося це виключно з-за самого факту "похід у кіно", а аж ніяк не з-за того, що відбувалося на екрані.
Вже незабаром:
Якщо коротко: "А ну как парни - что вытворяют! Стреляют, прыгают - с ума сойти!" Резюме фільму є його останній епізод, де герої сидять у кафе і розмірковують, чи була ця місія найнейздісненнішою. Кіно - безглузда гонитва за спецефектами і так само вже безглуздої ідеєю вигадати чергову "місію" ще "крутішою" за попередні.
та
Після того, як на початку фільму у епізоді зустрічі якогось "поганого чувака" з місс Адлер у ресторані усі присутні у ресторані за командою піднімаються і виходять - тут можна сміливо так само підніматися і виходити з кінотеатру. Детектив, як такий, цілковито втрачено. Це лише ще одна "місія нейздіснена", але з Шерлоком Холмсом за головного героя та відповідним оточенням зразка кінця XIX століття.
Проблема якраз у тому, на чому почав "проколюватися", але так само старанно виправлявся, "Шрек 2" і "Шрек 3": на співставленні себе з головним героєм. Якщо у "Шрекові" кожен більш-менш чоловіко-подібний холостяк бачив себе самого - ну й пригода неабияка! - то вже у другій частині від глядацької аудиторії лишилася хіба що половина, яка вже встигла "вкусити" сімейного життя - "і жили вони довго і щасливо!" Але "Другий Шрек" ближче до середини і тим більше до кінця несподівано виправився і "чоловіки звичайні" знову змогли уявити себе "на коні, визволяючи свою принцесу".
Про "Шрека Третього" краще промовчати. Віддати щонайменше половину фільму якомусь невиразному підлітку з відсутніми чоловічими рисами як такими і "розповісти історію" буцімто про нього - це ще треба було вигадати. Третю частину, безумовно, рятують дуже вдалі камео - як от "вихід Білосніжки", та "майстерня правдива брехня Піннокіо" - але це лише маленькі частини і вони лише дозволяють так сяк утримувати інтерес до дійства. Бо ж "ассоціації з головним героєм" вже нема.
У четверій же частині... Ов-ва! То, виявляється, "Кіт у чоботях" - це вже таки аж п'ята частина "серіалу"! Тож у четвертій частині автори спробували "повернути час назад" і таким нехитрим чином таки реалізувати те саме "увійти у річку двічі", але вийшло, скажімо прямо, не надто. Бо, знову ж таки, сумнівна ассоціація головного героя з самим собою. Точніше - ситуації, у яку головний герой потрапляє і з якої намагається виплутатися.
Якщо у першому "Шрекові" цілком очевидна "любовна хімія" між головними героями була "не просто так", але дуже вдало і грунтовно обгрунтована, то в четвертій частині це "ти - той самий її суджений!" - викликало певні запитання: "Нє вєрю!" Бо відбулося якось аж надто швидко і, чесно кажучи, спільного між двома закоханими було аж надто мало. Принаймні, цього не змогли показати.
Я вам ще не набрид цією ретроспективою? Тож повернімося, нарешті, до нашого "Кота у чоботях"!
Проблема та сама: глядач має бачити себе на місці головного героя. Ви бачите себе на місці понтуватого кота, який був крутий, але чесний - у дитячому притулку, і якого підставив... підставило? Яйце?
Ви як хочете, а в мене склалося стійке враження, буцімто авторам "Кота у чоботях" спустили з гори жорстку вказівку "зробити мультик ближчим" для двох категорій глядачів: маленьких дітей - звідси і яйце, і якась виразна "дитячість" чи то "недорослість" усіх без винятку героїв та усього, що відбувається на екрані. А друга категорія - латинос. Бо або я щось плутаю, або у цій серій інших рас - окрім, звісно ж, Яйця - і не було взагалі.
Ну, латинос так латинос. Кіт, відповідно, теж латинос. Він, власне, був таким ще у "Шреку" і якраз цим вносив дуже добре різноманіття - "родзинку" - у вже існуюче різноманіття героїв. А тут - усі латинос. Це вже нуднувато, хоча й впадає у вічі лише тому, що більше нема за що зачепитися.
Кохання? Я вас прошу! Крута кицька - без пазурів, ага: маленькі дітки просто ридають! - крута кицька, замість того, щоб одразу ж повестися на "крутого кота" і кинувши усі попередні "домовленості" піти за ним, а не до останнього моменту підтримувати підступний план Яйця - це був спойлер, але ж всі вже мультик бачили? Тож кицька взагалі "не торкає", а "кохання" виглядає якраз дуже-дуже по-дитячому - порівняйте з тим самим "Шреком". Та й сама кицька якась така - ні риба, ні м'ясо.
Головний злодій? Яйце? Це щоб дітки не боялися? Не смішіть мої підкови! (к) Ну який з нього "злодій". От Хрещена Фея - ото був злодій! Харизма, залізна рука, вправний інтриган - ото злодій! Навіть татко-король у другій частині - і той видається більш переконливим злодієм, ніж це яйце. Переконливим, бо "злодій по-дорослому". А тут - якась дитяча забавка для дитсадка, не більше того.
Так, "апокаліптичний злодійський задум" таки вражає, але не переконує. Не переконую вже тим, що "інструмент апокаліпсису" так само виглядає аж надто по-дитячому і так само "ну не чіпляє взагалі". Бо, якщо чесно, співчуття мешканці бідолашного містечка також не викликають - жодного! Бо, якщо чесно, їх таки вже трохи забагато.
Бо однією з вагомих проблем "Кота у чоботях" стала таки вже надмірна кількість "діючих осіб". Це вже, з одного боку, трохи "не по-дитячому" - бо ж діти не здатні відслідити усіх цих... А з іншого боку - розпорошує увагу вже дорослих і відверто втомлює. Просто напросто немає на кому спинитися - і часу на це теж не дають.
Кіт одразу ж потрапляє у місто і у притулок - добре хоч дітей не "персоналізовано"! - і до переліку додається Яйце і Матінка-як-її-там. Дітей, з іншого боку, також не забуваємо. Потім ще додається начальник поліції чи хто він там - теж не остання дійова особа, бо наприкінці він знову "вистрілить". Потім ця кицька. Десь посеред них - ще ті два злодії. Потім - маленька качечка і "щось велике і невідоме". Саме бобове зерня теж можна одним з "героїв" вважати.
І що саме головне - ніде тут сам Кіт головним героєм, головною рушійною силою сюжету, не виступає. Він скрізь - лише "на підхваті". А головний - таки Яйце. Хтось хоче уявити себе на місця Яйця? А точніше - саме яйцем. Я - ні.
Розпорошення сюжету і сюжетного навантаження на окремих героїв і відсутність одного головного як такого - це вже остаточно добило сюжет, а окрім сюжету - окрім сюжету там більше нічого й не було.
Ну от, скажімо: у першому "Шреку" з превеликим задоволенням можна переглядати та просто всі підряд окремі епізоди - як окремі епізоди. Осел, який розмовляє? Та це ж шедевр - епізод його появи! Прихід Шрека й Віслюка у місто - це ж просто круто! Бійка на арені - та це можна окремо дивитися і дивитися! Коротке "роад-муві" подорожі до драконової гори? Та це ж саме по собі - справжнісіньке повноцінне "роад-муві"! Зупинюся далі лише на появі Робін Гуда, бо переказувати увесь мультик - втомлю вас геть.
У другому - можна почати з самої поїздки "Вже приїхали?" - і закінчити сольним виступом Хрещеної Феї. Доречі, ви звернули увагу, що у "Коті у чоботях" якось геть сумно з піснями? Я от не можу жодної пригадати взагалі - жодного музичного номеру, який справді б запам'ятався і який, відповідно, хотілося б переглянути ще і ще.
Питання у тому, що у "Коті у чоботях" немає чого передивитися ще раз, бо там немає чого передивитися окремо. І це ставить мультик на рівень класичного з Висоцького: "Вот фільм, часть сєдьмая: тут можно поєсть, потому как нє відал прєдидущіє шесть". Тільки тут, на "Коті", можна "поїсти" не тому що не бачив жодного "Шрека", а тому, що, з одного боку, ані краплі нового до персонажу Кота не додається, а з іншого - його, Кота, пригоди аж геть "прохідні". Вони наче і є, але не радують. Так само і з персонажами: може їх насправді і не більше, ніж у тому ж самому першому "Шрекові", але всі вони як на підбір - одноманітні і тим сірі і не виразні серед загального натовпу. Ну згадайте хоча б Печенькового Чоловічка та Чарівне Дзеркало - от про кого можна окремі мультики знімати!
Доречі, про "окремі мультики": якраз Печеньковий Чоловічок у такому встиг "зіграти". Це коли він згадував усе своє життя у "Шрекі Третьому". Чудове маленьке камео - там і хвилини, мабуть, не було, але це таки варте усього "Кота у чоботях". Хіба ні?
Що дивився мультик, що не дивився - просто провів час і все. Пригадати нема чого, переглядати нічого не хочеться. Чи тримати у власній відео-колекції? Ну, "для повного рахунку" - мабуть таки так. Але доля його - припадати пилом на полицях шафи чи на пластинах терабайтних жорстких дисків. Мультик - ні про що.
Отаке.
А також вже встиг подивитися "Пригоди Тін-Тіна: у пошуках Золотого Єдинорога" - у IMAX, у 3D. Мультик, скажу я вам, гарний - незаперечно вартий уваги і перегляду його у кіно. Чогось більшого у ньому навряд чи знайдете, але чудова розвага недільного вечора гарантована! І обов'язково беріть з собою дітей. Чи то точніше, ведіть дітей у кіно і йдіть самі. Рекомендую!
