Чому зранку? Ну, тому що так 1) дешевше; 2) мультики, власне, тільки зранку й показують. Тож у неділю таки зібрався і пішов. Щоправда часу знову залишив "упритик" і тому встиг рівно на 10:30 хвилини за 2-3 - нормально встиг, загалом. Але на мультик не встиг: кінотеатр "Батерфляй" що на Петрівці узяв на озброєння добру практику заохочення глядача у вигляді зміни часу сеансів без будь якого попередження деінде. А додзвонитися на їхній автовідповідач у мене так і не вийшло - номер то не відповідає, то зайнятий. Отже, таким чином я втратив не менш як півтори години часу - шкода!
Так-сяк витративши ці самі півтори години на тиняння місцевими магазинчиками - без особливого задоволення і навіть навпаки - я так потрапив на сеанс об 11:45. Що цікаво, ціни на квитки було залишено на рівні тих самих 15 гривен - чого б це? Адже це другий сеанс, який у "Батерфляї" завжди коштував трохи дорожче?
У залі вже було повно дітлахів з мамами і без - тут я якраз подумав, що треба б і собі обзавестися парочкою київських племінників відповідного віку щоб якось затишніше відчувати себе на таких мультиках, бо якось воно... такий лобуряка сидить - дурнуватий вигляд маю, напевне.
Виявилося, що мами з дітьми - це публіка ще галасливіша за студентів і їм подібних у "Київській Русі" (ой! коли ти там взагалі був останнього разу!? ну... то ж бо й воно...), але мультик виявився настільки цікавим і зрозумілим цій публіці, що вона таки притихла і лише зрідка намагалася демонструвати надлишки інтелектуальності, намагаючись вголос на увесь зал читати написи, що раз по раз зустрічалися на протязі фільму. Але й тут їх чекала маленька несподіванка, а мене - маленька, але дуже приємна втіха!
За таку маленьку втіху хочеться висловити окрему подяку авторам цього чудового мультику: вони змогли сповна підняти той статус мультиплікації, що вона мала за Радянського Союзу, коли мультики радянського походження цікаво і весело було дивитися усім - всупереч, наприклад, найостаннішим "здобуткам" американського компьютерного "кіно-мульти-мистецтва". Тому серед несподівано притихшого залу, який радісно прочитавши вирізане на березі (це дерево таке - не плутати наголоси) "Тут був Юлій", зібрався було читати далі, але не на того Юлія вони напали, тому що балі написано було вже зовсім не слов'янськими мовами! Ги! І саме тут зал вражено принишк, чим ще більше підсилив мою власну насолоду від моменту - таки ги-ги!
І таких моментів у мільтику ну таки безліч! І взагалі цей мультик виявився таки справжнім шедевром влучної і тонкої іронії - саме іронії, а не сарказму та цинізму - і саме цим він особливо цінний. І саме тому я настійливо рекомендую усім обов'язково роздобути цей мультик для своєї відеоколекції і раз по раз насолоджуватися цим милим видовищем, яке точно принесе годину доброї втіхи і великим і малим.
На цьому у мене, власне, все. Звісно, у Києві новин багато: так, наприклад, я все ще не був у новому 6-зальному "Ультрамарині", а окрім нього за останній місяц відкрилися ще не менш як три кінотеатри, кожен не менш як на 3 кінозали - здається кіно у Києві таки "пішло"! Щоправда тепер би ще дочекатися справді гарного кіно, а не такого, як "мейнстрім" чи "гарне кіно для невігласів", або ж "гарне кіно для обраних" - добре було б дивитися просто гарне кіно. Доречі, саме таке я бачив зовсім недавно: франко-британо-німецькі (якщо не помиляюся) "Довгі заручини" - якщо десь побачите - обов'язково подивіться! Це - саме воно - саме "просто гарне кіно" - без усіляких "профестивальних" вивертів і натяків на надмірну обізнаність кіноглядача - просто кіно просто про людей - про простих людей, але від того не менш справжніх.
Отак от - дивіться кіно!
