Спершу розкажу про мультики, більше цікавих найменшим глядачам. Не знаю, чи знають сучасні діти старий радянський мультик (а чи радянський він?) "Лускунчик", але люди трохи старші, які взагалі можуть пригадати радянські часи, мають добре його пам'ятати. Щиро кажучи, я сам відверто сумую за тими мультиками, але тут важко бути об'єктивним, позаяк це також є цілком зрозумілий сум за дитинством. Так, незважаючи на ті "страшні радянські часи" у моєму дитинстві було багато хорошого і мультики також були і взагалі дитинство - на те воно й є щоб згадувати його з легким сумом і лагідністю.
Що ж, не знаю навіть, як охарактеризувати часи нинішні та й не хочеться мені й тут писати про політику, але мультики сьогодні також є і мультики також дуже й дуже непогані. А тому дуже рекомендую зводити дітей на новий мультик за тією самою старою казкою: мультфільм "Лускунчик та мишачий король" не тільки розповість вашим дітям стару добру казку та добре розважить їх, а, гадаю, дозволить і вам самим на якісь півтори години повернутися у власне дитинство. На жаль, я майже нічого не встиг дізнатися про сам мультфільм, але, здається, робили його росіяни, а росіяни завжди робили гарні мультики - хоча б тому, що вони, власне, й робили ті самі мультики нашого дитинства, на яких ми з вами виросли. І якщо більшості голлівудських анімаційних стрічок усе одно так чи інакше можна дорікнути пропагандою американських цінностей, то цей мультик, гадаю, буде тим самим, чого так давно не вистачало - буде "своїм", "рідним".
Люди ж менш обтяжені ностальгією за старими часами також знайдуть для себе гарну розвагу у вигляді яскравого анімаційного видовища "Підводна братва". Тут вже маємо чудовий приклад найостанніших досягнень кінобізнесу у вигляді "адаптованого" перекладу оригінальної назви фільму "Shark Tale", що більш схоже на "Акулячу історію", а от ні про яку "братву" чи то навіть "підводну" мова не йде. Як на те вже пішло, то я не взагалі щось не пригадую саме поняття "братви" у історії західного злочинного світу.
Але покинемо доволі нудні балачки про лексику та історію, а погляньмо краще на новий витвір анімаційного мистецтва студії "Dreamworks Pictures". Так, сучасні мультфільми класу "А" всі як один знімаються - саме знімаються, а не малюються - у тривимірному світі комп'ютерної анімації і персонажі їхні фактично існують насправді, хіба що тільки не відвідують матеріальний світ. А тому мультики усе частіше стають більш схожими на кіно, тільки, зазвичай, більш дитяче, але без отого дитячого сюсюкання, як у кіно радянському або ж більшості американських фільмів. Ні, тут усе майже "по дорослому": цілком дорослі особистості з цілком дорослими бажаннями і прагненнями, з цілком дорослими почуттями і мріями, з цілком дорослими сподіваннями, вчинками, помилками та розчаруваннями. І це все - у такому собі яскравому світі підводного рифу, населеному такими собі веселими рибками, але світ цей до болю нагадує велике місто у звичайному, "дорослому" кіно, а рибки ці зовсім не сприймаються як рибки, як це було, наприклад, у "У пошуках Немо", а за цими анімаційними рибками чітко й виразно видно справжніх людей. Саме тому особисто я отримав величезну насолоду від перегляду цього фільму і тепер можу впевнено рекомендувати його усім без винятку віковим категоріям глядачів!
Дивився я "Підводну братву" у повному залі кінотеатру "Батерфляй Де Люкс" і можу впевнено сказати, що мультик цей сподобався усім без винятку: дуже задоволені були і діти, що сиділи поряд зі мною, і компанія молодих хлопців, що сиділи трохи вище, і гурт молодих дівчат, що був попереду, і навіть галаслива мама тих дітей настільки зацікавилася тим, що відбувалося на екрані, що нарешті перестала гомоніти по телефону! Так що дивитися "Підводну братву" можна всім і всім буде цікаво і всім буде весело. Від себе особисто я рекомендую саме кінотеатри "Батерфляй" та "Батерфляй Де Люкс", як найкращі розважальні заклади міста для усієї сім'ї та для будь-якої компанії хороших людей, що бажають як подивитися кіно, так і просто відпочити у зручному і затишному місті, найкращим чином оснащеному для такого відпочинку. Хоча, звісно, я був би не проти кегельбану десь у межах такого розважального центру, але особисто я відомий своєю розбещеністю "країнами загниваючого заходу", тому... хоча, власне, чому б і ні: даєш по кегельбану у кожному торгівельно-розважальному центрі, де є кінотеатри "Батерфляй"!
У тих же "Батерфляях" йде й просто кіно - кіно як розважальне, орієнтоване в першу чергу на молодіжну аудиторію, так і кіно "для роздумів", для аудиторії більш серйозної. Не знаю чому, але останнім вважається нова російська драма "Богиня: як я покохала". З російським кіно мої особисті стосунки трохи заскладні, тому особисто я це кіно дивитися не збираюся, а рекомендувати його можу тим, кому взагалі подобається російське кіно, широко представлене насьогодні на українських телеекранах російськими телесеріалами. Про "Богиню" на цьому все, а от "Жінку-кішку" я вже навіть встиг подивитися, тому можу розповісти докладніше.
А якщо докладніше, то "Жінка-кішка" - це просто комікс - кінокомікс. Якщо хто не знає, що це таке, то для пояснення знадобиться окрема чимала стаття, а як пояснити на прикладах, то "Людина-павук" - це також кінокомікс. І "Люди Ікс" кінокомікс. І кінокомікси бувають різні: бувають кращі, а бувають гірші, бувають якісніше виконані, а бувають менш якісно, бувають цікаві, а бувають відверто нудні. Як на мене, то "Жінка-кішка" - це дуже якісно виконаний кінокомікс з дещо нуднуватою сюжетною основою. Напевне що як перший фільм кіносеріалу його можна вважати досить вдалим, але це якщо він виявиться настільки вдалим, що продовження взагалі вирішать знімати. Від себе ж додам, що я отримав свою частку задоволення, вдосталь надивившись на гарненькі сіднички Хеллі Беррі та знову побачивши на кіноекрані Шарон Стоун. І хоча бійка "білявка проти чорненької" видалася мені трохи картинною, потенціал у цьому напрямку є чималий. Зрештою, нічого особливого від цього фільму я й не чекав.
Чогось же справді цікавого я чекаю від ще одного мультику, що зараз саме показують у "Батерфляю" - чомусь тільки на Петрівці, щоправда. Мультик має назву "Фантастична історія" і, здається, має усі підстави бути чимось на зразок "Останньої фантазії", яку я свого часу також пропустив у кінопрокаті і, доречі, також у "Батерфляї" на Петрівці. Тому зараз я маю час і маю твердий намір цього разу не робити такої помилки, а там подивимося. Взагалі-то в мене ще не все, але маю бігти, а вам раджу одне: дивіться кіно!
* * *
Що ж, сходив я на ці "Фантастичні дні" - цей мультик має саме таку назву у нашому кінопрокаті, але я б краще розумів назву "Wonderful Days" як "Дивовижні дні" - і гадаю дуже навіть недаремно. І дарма що у зеленому залі "Батерфляю" було аж чоловік шість разом зі мною, але подивитися щось мультиплікаційне, гарне, і до того відмінне від голлівудського мейнстріму зараз трапляється не часто. Тому висловлюю свою особисту подяку кінотеатру "Батерфляй", а усім глядачам - дорослим людям - раджу сходити і подивитися ці "Дивовижні дні".
Чому варто переглянути цей мультик? Тому ще це - аніме, до того ж яскравий представник цього жанру кіномистецтва. Так, особисто я підтримую думку, що аніме слід вважати саме кіном, а не просто мультиком. Так, звісно це мультик - але це тільки з одного боку. Насправді ж аніме - це справжнє і цілком серйозне кіно, але не зняте зі справжніх декорацій та з живими акторами, а намальоване. Доречі, якраз тут можна зауважити, що "Дивовижні дні" саме намальовані руками художника, а не змодельовані за допомогою комп'ютерної програми, як вищезгадана "Остання фантазія" та більшість сучасних кіноспецефектів. Тому їх можна розглядати ще й як справжній витвір мистецтва - принаймні у нашому культурному світі, де аніме та манга не такі вже й часті гості. Манга, доречі, це японський комікс - те саме аніме, така сама техніка зображення та сюжети, тільки картинки нерухомі.
Не знаю, як ви особисто ставитися до аніме, але якщо навіть просто ніяк, то я все одно дуже раджу вам сходити на "Дивовижні дні", бо це є як найкращий мультик серед тих, що демонструються цього кіновікенду у кінотеатрах, а також найкращий бойовик і, гадаю, найкращий фільм для молоді. У цьому фільмі ви знайдете і кохання, і пригоди, і героїзм, і самопожертву, і підлість, і взагалі дуже насичену гаму почуттів та характерів. Чого не знайдете, так це набридливого проамериканського пафосу у зображенні усіх цих почуттів та подій фільму. Що ж стосується художньої цінності цього мультику, то він - найкращий художній твір, який насьогодні можна знайти на кіноекранах України, і ні "Підводну братву", ні "Не бий копитом", ні навіть "Лускунчика" усе одно не можна навіть порівнювати з цим мультиком!
Тому, якщо ви молоді, цікавитися справжньою світовою культурою, а не її голлівудськими замінниками, вам набридли голлівудські сюжети та голлівудські персонажі - тоді вам неодмінно слід завітати до кінотеатру "Батерфляй" та подивитися дуже гарне кіно - аніме "Дивовижні дні"! Можу також зауважити, що для дітей надто малих цей фільм має видатися заскладним: це вам не Покемони і не роботи-трансформери - це справжнє, серйозне, доросле кіно - хоча й розважальне, але навряд чи дитяче.
Чи нічого я не пропустив? Та здається що ні. Ну, якщо ви вже так хочете, то згадаю ще про один фільм: у цей кіновікенд почався кінопоказ підліткового пригодницького бойовика "Передвісники бурі". Особисто я змушений був дивитися трейлер "цього" аж п'ять разів поспіль - кожен день під час фестивалю кіно Азії. Відверто кажучи, нудити мене почало ще до закінчення першого разу: фільм настільки пафосний, що просто гидко дивитися. А коли діти починають скандувати "Це передвісники бурі! Передвісники бурі! Передвісники бурі!" - то тут зникає будь яке почуття здорового гумору, а залишається один лише дуже чорний і відверто нездоровий сарказм. Не знаю, звідкіля вони такі, але постійне, настирне, набридливе, остогидле намагання американців створити собі кумира - тим самим, доречі, порушуючи одну з заповідей так любої їм Біблії - не свідчить ні про що бодай трохи хороше.
Щиро кажучи, це моє особисте важке ставлення до таких фільмів - зрештою, особисто мені дуже імпонують Джеймс Бонд або, наприклад, Індіана Джонс. А от ту вікову межу, коли починають подобатися різноманітні герої, які ходять у яскраво-червоній формі та пересуваються у не менш яскравих літальних апаратах (зазвичай усі герої вміють літати - якщо не самі, то, принаймні, за допомогою чудної машини) я не стільки проминув, скільки, здається, вона мене оминула і щось я не пригадую за собою таких прихильностей. Тому я навіть не знаю, кому можна рекомендувати це кіно. Ну, напевне що хлопчики віком від 10 до 13 років може й знайдуть у ньому щось цікаве, але не більше того. Хоча тут хотів би цинічно зауважити, що американці настільки серйозно ставляться до питання "рівноправ'я жіночої та чоловічої статей", що навіть такий дитячий фільм не минула славетна політкоректність, завдяки якій у лавах малолітніх рятівників рятівників світу - ні, це не описка: малі рятівники й справді в першу чергу рятують рятівників старших, а вже по дорозі увесь світ - є й дівчина, яка у трейлері з таким... гм, вибачте... цуценячим захватом вимовляє фразу "Але ж це небезпечно...", що саме від цього місця дивитися цей дурнуватий трейлер нема ніякої сили, не кажучи вже про сам фільм.
Звісно, може я й помиляюся: загалом, помиляюся я не так вже й рідко. Але кожного разу ви маєте лише один спосіб переконатися у моїй правоті або навпаки, у неправоті: тільки сходивши у кіно і побачивши все на власні очі! А я лише маю скромну надію, що моя нескромна думка якось допомогла вам у виборі того, на що ж, власне, сходити у кіно у цей вікенд. Тому, незважаючи ні на що, приємного вам перегляду!
